ВІДДІЛ КУЛЬТУРИ

Старосамбірської РДА

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 http://www.president.gov.ua/

  • За словами Полторака,

    ...
  • 22 вересня, у

    ...
  • 14 жовтня у свято Покрови

    ...

Добромиль - криївка – Саліна

Криївка постала між верхньою і нижньою могилами урочища Саліна. Саме в соляних шахтах цієї місцини енкаведисти наприкінці 1941 року знищили понад три тисячі українців, які були в’язнями тюрем.Майже три роки з власної ініціативи будував криївку житель містечка Добромиль Йосиф Швець, який вивчає минуле свого краю. А головне, як сказав він, треба, щоб пам’ять про невинні жертви, жорстокість більшовицьких окупантів не затерлася на шляхах історії, щоб наступні покоління знали правду про пережите їхніми дідами, батьками. В наш час ця територія поросла кущами глоду, шипшиною, терном, тож відшукати місце, де колись була криївка, було досить важко. Пригадую, тут колись було всього декілька дерев, тепер же довелося територію бульдозером розчищати, а далі я разом із сином Миколою та внуком Романом впорядкував стежину. Невдовзі ми віднайшли місце, де була криївка - земля просіла, вималювавши обриси схованки.

 

 Таблиця, яку тут встановили, відновлює пам'ять про самовіддану боротьбу патріотів за незалежну Україну. Вони тижнями не бачили сонця, адже вдень виходити було небезпечно. Взимку не раз голодували, бо ж по слідах, які залишали на снігу, енкаведисти могли легко вистежити партизанів. До речі, із розповідей старших людей відомо, що в ті часи діяли спеціальні перевірені будівельні бригади, які вміло споруджували криївки, вдало вибираючи місце, дбаючи про вигідність позиції. Всередині криївки - стіл, нари, місце для зброї та набоїв. Освітлювали в основному свічками, адже гасова лампа при горінні виділяла небезпечний чадний газ.

Під час останнього бою біля цієї криївки солдати оточили повстанців. Одному з них дивом вдалося втекти в напрямку Добромиля - до залізниці. Потім упродовж двох днів солдати з собаками "прочісували” місцевість, робили облави по хатах, але не впіймали втікача. Достеменно відомо, що під час цього бою енкаведисти зазнали чималих людських втрат, а от доля наших хлопців - невідома. Про те, де і скільки ще таких криївок було на наших землях, ми майже нічого не знаємо, адже ті, хто й володів якоюсь інформацією, вже давно загинули чи повмирали, забрав ши таємницю із собою.

Нещодавно стали відомими прізвища героїв криївки №1 с. Соляну ватки. Це – Іван Гера, Михайло Шатинський, Степан Сивий, Микола Швець, Степан Гик.

Звісно, біля цієї криївки ще треба розчистити територію, поставити пам'ятний знак, навести благоустрій, а з часом її можна було б відновити до первозданного вигляду. Таким чином, вона могла б стати однією з перших криївок, відновлених на теренах Старосамбірщини. Але для втілення цієї благородної мети потрібна допомога меценатів. Адже вони, герої, заслужили, щоб про них згадали, оцінили їхню героїчну боротьбу. Ці хлопці гинули в молодому віці за незалежну Україну.

Полковник УПА Дмитро Хадай (псевдо "Білий", "Тис", "Миколай") - наш земляк із Добромильщини. Він загинув під час нерівного бою з енкаведистами в травні 1954 року в своєму рідному селі Княжполі, на горищі школи, де колись навчався, на очах односельців:  застрелився, але не здався ворогові.

На фото Йосип Швець-криївка та фото Йосип Швець- Капличка Спасіння